Kongres solidarności polsko-ukraińskiej
14.06.2023, Duża Scena

Teatr Polski im. Arnolda Szyfmana w Warszawie, Ośrodek KARTA, Ukraiński Dom i Związek Ukraińców w Polsce pragną zaprosić Państwa do udziału w Kongresie solidarności polsko-ukraińskiej. To wydarzenie zamykające cykl polsko-ukraińskich spotkań zatytułowany „Wspólne sprawy”.
Naszą debatę podzielimy na dwie części. Pierwsza, bez udziału publiczności, odbędzie się w tematycznych podstolikach, w trakcie drugiej; na Dużej Scenie Teatru Polskiego – uczestnicy pierwszej części podzielą się wnioskami z wcześniejszej dyskusji. Wspólnie spróbujemy przedstawić Państwu nasze rekomendacje, skierowane nie tylko do różnyc środowisk współpracujących z ukraińskimi partnerami, ale również do władz. Zaprezentujemy także raport z ankiety, którą skierowaliśmy do wielu podmiotów zaangażowanych we współpracę polsko-ukraińską.
Kongres zakończy się koncertem zespołu Dagadana, który jest przykładem polsko-ukraińskiej współpracy, przynoszącej piękne owoce. Od ponad piętnastu lat członkowie tego zespołu znakomicie łączą elementy kultury polskiej i ukraińskiej za pomocą jazzu, elektroniki i world music.
Celem tego Kongresu jest refleksja nad doświadczeniem polsko-ukraińskiej współpracy w szeroko pojętej sferze społecznej, począwszy od kultury, nauki, oświaty i mediów, kończąc na działaniach pomocowych, adresowanych do różnych grup i społeczności. Chcielibyśmy, aby to doświadczenie stało się fundamentem prawdziwego partnerstwa i służyło zbliżeniu naszych społeczeństw. Dzięki temu, że łączą nas wspólne sprawy – troska o teraźniejszość i dbałość o dziedzictwo historyczne, jak też wspólne pragnienia – bezpieczeństwo nas i naszych dzieci, potrafimy stworzyć nową jakość w relacjach polsko-ukraińskich. Wierzymy, że miejsce obu naszych krajów jest we wspólnocie demokratycznych krajów europejskich, która potrafi skutecznie bronić swych wartości i przeciwstawić się różnym zagrożeniom. Pragniemy, by granica między naszymi krajami stała się przyjazna, a w przyszłości stała się granicą wewnętrzną krajów Unii Europejskiej.
Zdajemy sobie sprawę, że w przeszłości nie zawsze potrafiliśmy żyć w zgodzie, co działało na niekorzyść obu społeczeństw i państw. „Trudnej przeszłości” poświęcono w ostatnim trzydziestoleciu wiele uwagi. My również nasz Kongres poprzedziliśmy cyklem spotkań poświęconych przeszłości. Spróbowaliśmy na nią spojrzeć przez pryzmat wspólnoty doświadczenia. Traumatyczna pamięć nie może jednak decydować o naszej przyszłości. „Groby trzeba czcić, lecz nie należy z nich czynić drogowskazów” – to zdanie wypowiedziane przed trzydziestu laty powinno pozostać wskazówką dla działań zarówno władz centralnych i lokalnych, jak i społeczeństwa obywatelskiego. Upamiętnienie ofiar nie może nas dzielić.
Próby dialogu, podejmowane przed uzyskaniem przez oba kraju pełnej suwerenności napotykały na poważne trudności związane z brakiem parytetu – brakiem podmiotowości po stronie ukraińskiej oraz z ograniczeniami swobody słowa. Dialog między przedstawicielami polskiej i ukraińskiej emigracji stworzył fundament dla relacji wzajemnych po odzyskaniu niepodległości. Ostatnie trzydziestolecie było najlepszym okresem we wzajemnych relacjach, co jest zasługą zarówno elit politycznych, jak też różnych środowisk – organizacji pozarządowych samorządowców, ludzi kultury, nauki, oświaty, duchownych, ludzi biznesu. Zabrakło jednak oparcia instytucjonalnego, wskutek czego wiele ważnych inicjatyw zawisło w próżni.
W naszym przekonaniu znaleźliśmy się dzisiaj na nowym etapie naszych relacji. Nadal stoimy przed poważnymi wyzwaniami, ale widzimy też wielkie szanse rozwojowe dla obu naszych społeczeństw, zarówno w sensie zwiększenia potencjału politycznego i ekonomicznego, jak również stworzenia nowej jakości w sferze społecznej. I o tym właśnie chcielibyśmy z Państwem pomówić w trakcie Kongresu.

14 червня 2023 року, Конгрес польсько-української солідарності
Польський театр імені Арнольда Шифмана у Варшаві, Осередок КАРТА, Український дім та Об’єднання українців у Польщі запрошують до участі у Конгресі польсько-української солідарності. Ця подія завершує серію польсько-українських зустрічей під назвою «Спільні справи».
Нашу дискусію ми розділили на дві частини. Перша, без участі глядачів, відбуватиметься в тематичних підгрупах, під час другої – на Великій сцені Польського театру – учасники першої частини поділяться висновками попередньої дискусії. Разом ми спробуємо представити наші рекомендації, адресовані не лише різним колам, які працюють з українськими партнерами, але й владі. Ми також представимо результати анкети, яку ми надіслали багатьом суб'єктам, залученим до польсько-української співпраці.
Конгрес завершиться концертом гурту «Дагадана», який є прикладом польсько-української співпраці, що приносить прекрасні плоди. Вже понад п'ятнадцять років учасники цього гурту блискуче поєднують елементи польської та української культури через джаз, електроніку та світову музику.
Метою цього Конгресу є осмислення досвіду польсько-української співпраці в широко визначеній соціальній сфері, від культури, науки, освіти та засобів масової інформації, до діяльності спрямованої на підтримку різних груп та спільнот. Ми хотіли б, щоб цей досвід став основою справжнього партнерства і слугував зближенню наших суспільств. Завдяки тому, що нас об'єднують спільні проблеми – занепокоєння сьогоденням і турбота про історичну спадщину, а також спільні бажання – безпека нас самих і наших дітей, ми здатні створити нову якість у польсько-українських відносинах. Ми віримо, що місце обох наших країн – у спільноті демократичних європейських держав, які можуть ефективно захищати свої цінності та протистояти різним загрозам. Ми хочемо, щоб кордон між нашими країнами став дружнім, а в майбутньому – внутрішнім кордоном країн Європейського Союзу.

Ми усвідомлюємо, що в минулому нам не завжди вдавалося жити в злагоді, що працювало на шкоду як суспільствам, так і країнам. «Важкому минулому» приділяється багато уваги в останні тридцять років. Ми теж передували нашому Конгресу серією зустрічей, присвячених минулому. Ми намагалися подивитися на нього через призму спільного досвіду. Травматична пам'ять, однак, не повинна визначати наше майбутнє. «Місця поховання треба вшановувати, але не робити з них вказівників» – ця фраза, виголошена тридцять років тому, має залишатися дороговказом для дій як центральної та місцевої влади, так і громадянського суспільства. Вшанування пам'яті жертв не повинно нас розділяти.
Спроби діалогу, зроблені до здобуття обома країнами повного суверенітету, наштовхнулися на серйозні труднощі через відсутність паритетності – брак суб'єктності з українського боку – та обмеження свободи слова. Діалог між представниками польської та української еміграції заклав основу для взаємних відносин після відновлення незалежності. Останні тридцять років були найкращим періодом у взаємних відносинах, завдяки як політичній еліті, так і різним колам – неурядовим організаціям, представникам органів місцевого самоврядування, діячам культури, науки, освіти, духовенству, бізнесменам. Однак не вистачало інституційної підтримки, внаслідок чого багато важливих ініціатив зависали у вакуумі.
На наш погляд, сьогодні ми перебуваємо на новому етапі наших відносин. Перед нами все ще стоять серйозні виклики, але ми також бачимо великі можливості розвитку для обох наших суспільств, як з точки зору збільшення політичного та економічного потенціалу, так і створення нової якості в соціальній сфері. І саме про це ми хотіли б поговорити з вами під час Конгресу.